На рогатому тролейбусі красується напис: «Їду в дельфінарій». Приваблива реклама, обіцянка феєричного шоу, проте дельфіни Чорноморського басейну занесені до Червоної книги України, відповідно до вітчизняного законодавства використання цих видів дозволяється лише у наукових і селекційних цілях. Виникає питання, що ж вони роблять у дельфінаріях і як туди потрапили, адже в Україні починаючи з 2008 року діє мораторій на вилов дельфінів.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 328 від 20 вересня 2011 року «Про тимчасову заборону спеціального використання китоподібних Чорного і Азовського морів» заборонено вилучення дельфінів з природного середовища існування, окрім випадків збору залишків загиблих дельфінів з науково-дослідною метою. Однак власники дельфінаріїв виловлюють афалінів під виглядом передбаченого у законодавстві «спеціального використання», наприклад, реабілітація, лікування або дослідження. На практиці такі, здавалося б, корисні завдання є лише прикриттям для того, щоб відловити дельфінів для використання у прибуткових шоу. Кожні 7 років, за офіційною статистикою, в дельфінаріях світу помирає половина всіх хвостатих мешканців, тому дельфінів потрібно знову і знову виловлювати у морі. Дельфіни входять до списків CITES — міжнародної конвенції, що забороняє експорт-імпорт вимираючих видів фауни та флори. Офіційно дельфінів можна купувати у двох країнах — Японії та Мексиці. Вартість одного — 100 тис. доларів плюс доставка. На чорному ринку України ціна виловленого з Чорного моря дельфіна — близько 25 тис. доларів.
З огляду на юридичне підґрунтя, усі дельфінарії працюють незаконно, вони не мають документів та дозволів на утримання дельфінів при використанні дельфінів у видовищних заходах порушуються вимоги статей 7, 8, 25 закону "Про захист тварин від жорстокого поводження".
Дельфіни із подвійною пропискою
Сьогодні мало хто здогадується, що знаменитий Одеський дельфінарій «Немо» з’явився на світ завдяки севастопольській «Біологічній станції». Саме вона привезла до Одеси чотирьох чорноморських дельфінів і трьох північних морських котиків, а також програму їх виступів ,технологію роботи з морськими тваринами та методи очищення морської води, що не мають аналогів.
- Все почалося ще у 2004 році, міська влада Одеси виділила «Біологічній станції» землю під будівництво дельфінарію. Але вже через 1,5 місяця територію забрали. Незабаром будівництво відновилося, але вже спільно з ТОВ «Нерум». Ми свої зобов’язання виконали, до того ж взяли кредит. Але плідної співпраці так і не відбулось, – розповідає науковий керівник біологічної станції, директор міжнародної лабораторії гідропоніки, Олександр Жбанов .
Нині севастопольці нічого не отримують за своїх дельфінів, свою програму і частину нерухомого майна, яке залишилося в Одесі. До того ж термін оренди тварин закінчився ще у березні 2008 року, але повертати їх ніхто і не думає. Через це розпочалася низка судових тяганин. Верховний Суд України виніс рішення на користь Севастопольського дельфінарію, проте в Одесі його не виконують. Окрім того що компанія «Нерум» якимсь чином змогла переоформити на себе севастопольську частину підприємства, а дельфінів експлуатують лише задля прибутку, оскільки за короткий термін з’явилася ціла мережа дельфінаріїв в Донецьку, Києві, Харкові. Колектив «Біологічної станції» звернувся з відкритим листом до Президента України із проханням взяти цю справу під особистий контроль. Так чи інакше, а севастопольські дельфіни продовжують виступати в Одесі і дарувати глядачам радість, адже їм не відомі людські жадібність і ворожість.
|
